МОЯ НЕЗВІДАНА КРАЇНА

Табір розпочався з нелегкого добирання до місця проведення. Вже приїхавши в садибу і розпакувавши наплічники дітей чекали ройові вогники, де вони зуміли цілком погрузитися в історію України ХХ століття (починаючи від дня заснування Пласту і до дня Незалежності України). Наступного дня таборовики уміло майстрували ройові прапорці і тотеми. Також вони дізналися, що кожен рій носить імень відомого українського діяча ХХстоліття. Ввечері, на таборовому вогнику вони придставляли свої рої: “Горихвістки – Олена Теліга, Богомоли – Олександр Богомолець, Павуки – Дмитро Вітовський, Панди – Михайло Сорока, Едельвейси – Галина Дидик”. Проснувшись від щоденного “Вставання!” новацтво вигледіло на своїх будиночках папірці з невідомими словами: “Ляпас, ДубБукГраб, Стовб, Говерлянка, Початок, Шнур” – це були їхні нові псевда! Тепер з метою конспірації всі мали звертатися тільки по псевдах. Після цього новацтво відправилося на місце великої битви УСС – гора Маківка.

Під час табору діти навчилися робити мазепинки, рамки з дерева, іграшки з шкарпеток. Також кожен мав змогу здати свою улюблену вмілість. “Чи були змаги на таборі?” – запитаєте ви – так були! Діти зуміли відчути себе Усусами і взяти участь у листопадовуму зриві. Гра “Мій виховник зможе!” для дітей  була лише забавкою, а для виховників – можливістю довести своїм дітям, що він найкращий. Наступного дня дітей чекала Спартакіада, а на вечір вони робили ляльки із шкарпеток і на вогнику показували імпрезки про своїх патронів. Передостанній день видався дуже тяжким, оскільки таборовики відправилися в подорож замками Карпат!

Табір підійшов кінця, останній день, виховники підраховують кількість балів і переводять їх у гроші. Почалася ярмарка! На ній діти купляють відзначки, магнітики, наклейки і солодощі. Після цього на новацтво чекав останній вогник, де вони перший раз в житті всмакували пластовий шоколад. Чується свищик братчика бунчужного, закриття табору і вже сестричка писар читає наказ, діти стривожино його слухають і ось ці слова: “Першунами табору стали Василь Цинайко і Денека Соломія!” Виховники і діти раді, але це ще не все. Виявляється є ще першун серед виховників –  братчик Дмитро Демяненко. Після розходу новацтво швиденько зібралося оскільки вже було чути свист нашого поїзда. Похапцем запхнувшись в поїзд всі лягли спати. Їх збудили слова виховників: “Ми приїхали”. Вийшовши з поїзда діти за стільки днів побачили ласкаві посмішки своїх батьків, які чекали їх з подорожі по МОЇЙ НЕЗВІДАНІЙ КРАЇНІ!

Теги: