На цей раз своє думкою з нами поділився  пластун та успішний бізнес-консультант Олег Мушій, 

Перша проблема – “чекаємо поки за нас хтось щось зробить чи вирішить…”

Ми не беремо ініціативу на себе у вирішенні питань, для нас актуальних та важливих, а часто, життєво необхідних.  “Я це вирішу!” , чи “Я це зроблю!”, “Я за це візьмусь” – ці слова звучать вкрай нечасто, а про “диванних , фейсбучних, та ін. “партіотів”, чи кухонних уболівальників та критиканів я взагалі мовчу. Хочеш щось зробити- візьми і зроби! Тоді настане щастя..

2 проблема: “відсутність бажання співпрацювати, спів-існувати, допомагати один одному…”

Нерозуміння сили та можливостей синергії- бажання мати “свою територію, в якій тільки я контролюю ситуацію”- це атавізм, що обмежує розвиток. Звідси гризня між партіями, організаціями, ріст приватних будинків в висоту, зашкальна кількість дорогих іномарок при поганих дорогах, та інші хвороби, що заважають будувати разом важливі речі.

3 проблема: “живемо одним днем…” 

Програми партій розраховані лише на 5 років, ніби далі буде смерть чи кінець світу. Часто так і стається, – країна не розвивається, потім переставляння стільців і знову по колу .Потрібно нам визначитись, врешті, яку саме будувати країну, в якій обов`язково щасливо та комфортно, житимуть наші внуки. Свої цілі та активність планувати та реалізовувати потрібно виходячи із довготривалих цілей. В іншому разі ми постійно поповнюватимемо діаспору, в кращому разі.